¬се интересное о болезн¤х
Атипова олігофренія
—туп≥нь виразност≥ атиповоњ ол≥гофрен≥њ може бути р≥зноњ. ѕо ступен≥ розумовоњ
недостатност≥ ол≥гофрени п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на три групи: деб≥льн≥сть,
имбицильность, ≥д≥от≥¤.
≤д≥от≥¤ - найб≥льш виражена форма вродженого розумового слабоумства. «
раннього дитинства в≥дзначаЇтьс¤ виражене в≥дставанн¤ хворих у
псих≥чному й ф≥зичному розвитку. ” б≥льшост≥ з них спостер≥гаЇтьс¤
виражений ступ≥нь моторного порушенн¤ або ≥нш≥ супутн≥ дефекти, що
вказують на на¤вн≥сть аномального розвитку центральноњ нервовоњ системи.
„асто в≥дзначаютьс¤ важк≥ невролог≥чн≥ й соматичн≥ порушенн¤, еп≥лепс≥¤,
розлади зору й слуху. ћоторика формуЇтьс¤ незграбноњ, без
содружественного руху рук ≥ н≥г. Ѕ≥льш≥сть хворих нерухлив≥ або р≥зко
обмежен≥ в рухливост≥. ¬ираженн¤ особи звичайно бессмыссленное, мова не
формуЇтьс¤. ¬они можуть видавати т≥льки нечленорозд≥льн≥ звуки, окрем≥
склади. «вернену до них фразову мову не розум≥ють, з ними можлив≥ лише
сам≥ прим≥тивн≥ форми сп≥лкуванн¤. Ќавички самообслуговуванн¤ й
охайност≥ не формуютьс¤, вони страждають нетриманн¤м сили й калу.
ѕоводженн¤ зовн≥ невмотивоване. ћожуть спостер≥гатис¤ окрем≥ ≥мпульсивн≥
вчинки, агрес≥¤. ¬они практично нездатн≥ п≥клуватис¤ про своњ основн≥
потреби й потребують пост≥йноњ допомоги й нагл¤д≥.
≤мбецильн≥сть - тупоумство. ” ц≥Їњ категор≥њ ос≥б пов≥льно розвиваютьс¤
розум≥нн¤ й використанн¤ мови, а остаточний розвиток у ц≥й област≥
обмежено. ¬≥дстаЇ розвиток навичок самообслуговуванн¤ й моторики, де¤к≥
хвор≥ мають потребу в нагл¤д≥ прот¤гом всього житт¤. “≥льки частина
хворих з ≥мбецильн≥стю освоюЇ основн≥ навички, необх≥дн≥ дл¤ читанн¤,
листи й рахунки. ќсв≥тн≥ програми можуть дати можливост≥ дл¤ розвитку
свого обмеженого потенц≥алу й придбанн¤ де¤ких базисних навичок. “ак≥
програми в≥дпов≥дають упов≥льненому характеру навчанн¤ з невеликим
ь упов≥льненому характеру навчанн¤ з невеликим
обс¤гом засвоюваного матер≥алу. ” дозр≥лих л≥тах особи з пом≥рною
розумовою в≥дстал≥стю звичайно здатн≥ т≥льки до простоњ практичноњ
роботи при ретельн≥й побудов≥ завдань ≥ забезпеченн≥ квал≥ф≥кованого
нагл¤ду. «овс≥м незалежне проживанн¤ дос¤гаЇтьс¤ р≥дко. ћоб≥льн≥сть,
ф≥зична активн≥сть дозвол¤Ї њм установлювати контакти, сп≥лкуватис¤ з
≥ншими людьми, брати участь в елементарних соц≥альних зан¤тт¤х. ѕри
пом≥рн≥й розумов≥й в≥дсталост≥ ≥нтелект не розвинений у достатньому
ступен≥ й хвор≥ не можуть засвоювати систему моральних заборон ≥ основн≥
норми соц≥ально значимого поводженн¤, нездатн≥ до самост≥йноњ с≥мейноњ,
сусп≥льноњ й, головне, трудовоњ д≥¤льност≥.
ƒеб≥льн≥сть - це легкий ступ≥нь розумовоњ в≥дсталост≥. ÷≥ особи, хоча й
здобувають мовн≥ навички ≥з затримкою, здатн≥ використати мову в р≥зних
ц≥л¤х, брати участь у кл≥н≥чному розпит≥. ќсновн≥ утрудненн¤ звичайно
спостер≥гаютьс¤ при п≥двищенн≥ вимог соц≥ального середовища,
необх≥дност≥ освоњти читанн¤ й лист, ор≥Їнтац≥њ в символ≥чному
середовищ≥, Ђускладненоњї контекстами, значенн¤ми й ц≥нност¤ми. ѕроте
при легк≥й розумов≥й в≥дсталост≥ можливе працевлаштуванн¤, що вимагаЇ
здатностей до практичноњ малоквал≥ф≥кованоњ д≥¤льност≥. ќсоби з легкою
розумовою в≥дстал≥стю справл¤ютьс¤ з вимогами, пов'¤заними ≥з с≥мейним
житт¤м, вихованн¤м д≥тей або з адаптац≥Їю до культуральным традиц≥й ≥
норм.
